Робота з обдарованими дітьми

на уроках української мови та літератури

Досвід показує, що реалізація потенціалу обдарованих учнів є актуальним завданням сучасної освіти, яке визначає основні напрями щодо роботи з такою категорією школярів. Під цим поняттям треба розуміти сукупність можливостей, які дозволяють дитині досягти вагомих результатів в одному або кількох видах діяльності. Такі учні можуть без спеціальних вправ і вказівок учителя самостійно здійснювати узагальнення матеріалу. У таких дітей проявляється гнучкість мислення. Вони вміють побачити в буденному незвичне, в очевидному неймовірне, їх називають "чомусиками". Це учні, в яких добре розвинена пам'ять. Вони запам'ятовують великий об'єм матеріалу і надовго його зберігають.

Таким учням властивий нестандартний погляд на навколишній світ, прагнення до критичного осмислення дійсності, намагання відійти від шаблонів та стереотипів, відкинути нестандартні вимоги. Але треба пам'ятати, що їм притаманна емоційна незбалансованість, гостро розвинуте почуття справедливості, вони боляче реагують на вияви суспільної несправедливості. Крім того, іноді бажання займатися всім, до чого виникає інтерес, може стати причиною поверховості знань.

Часто вчителі спостерігають, що обдарований учень може гостро реагувати на неувагу до його інтелектуальних здібностей та можливостей. Психологічним відображенням цього стають невдоволення здібних школярів ставленням до них учителів. Вони ігнорують рутинну, на їхній погляд, систему навчання, проявляють тривожність, депресію, http://pidruchniki.com/17000308/pedagogika/pedagogikaагресивність тощо. Вони вимагають поваги до себе як до унікальної особистості, яка інтенсивно розвивається.

Про наявність обдарованості ми робимо висновки на підставі результатів діяльності дитини. Чим раніше починається розвиток інтелектуальної чи творчої обдарованості, тим більше шансів їх розкрити. На жаль, популярна фраза „талант себе виявить" не відповідає дійсності. Виявлення таких учнів – це тривалий і відповідальний процес. Ніяка обдарованість  не може розвинутися без відповідних знань, умінь, без уважності, наполегливості і прагнення доводити справу до кінця.

Роль учителя є суттєвою в процесі розвитку дитини. Нелегко знайти правильний індивідуальний підхід до учнів, у яких сильніше і яскравіше, ніж в інших, виявляються ознаки розумової обдарованості.

Учителям необхідно постійно пам'ятати, що обдарований учень потребує такого навчання, яке забезпечувало б розвиток творчого мислення, самостійності й активності в навчальній діяльності, уміння набувати нові для себе знання, а не заучування чужих висновків, слів, думок. А шкільні навчальні програми укладено відповідно до вимог Державного стандарту базової та повної загальної середньої освіти, який визначає оптимальний рівень навчальних компетенцій школярів, тому не орієнтується на можливості здібних учнів, які можуть швидко розібратися в основах і перейти до опрацювання значно складніших питань. Отже, звикнувши працювати упівсили, обдарована особистість у майбутньому може бути не готовою до напруженої праці, зокрема у вищому навчальному закладі. Тому в роботі з такими школярами учитель має відмовитися від жорсткої заорганізованості навчального процесу й обмеження учнів у рамках стандартних навчальних планів.

Зважаючи на зазначене, можна визначити такі головні умови ефективної організації роботи з обдарованими учнями:

- відхід від форм і методів навчання, які гальмують розвиток дитини й не залишають місця вільному вибору видів і методів її самостійної інтелектуально-творчої діяльності;

- заохочення будь-яких навчальних та творчих успіхів;

- активне запровадження гуманістичних моделей і технологій спілкування, навчання, виховання.

А щоб навчальний процес був цікавим, різнобічним, результативним – вчителі  самі мають бути творчо розвиненими особистостями.

Якщо у процесі навчання учнів учитель враховує їхні вікові особливості, успіх досягається швидше і за мінімальних витрат часу.

Мета розвитку обдарованих учнів - допомогти їм реалізувати свої індивідуальні якості, не загубитися в "сірій масі" учнів. У розвитку обдарованості важливе значення має забезпечення та розширення інформованості в тих галузях, які цікавлять дітей. Організація для них різноманітної діяльності є обов'язком педагога. Передусім, це надання їм можливості виконувати більший обсяг навчальних завдань. При цьому має бути витриманий оптимальний обсяг додаткової роботи, щоб уникнути перевантаження.

Збільшення кількості завдань варто  поєднувати з обов'язковим підвищенням їх складності. Це сприяє інтелектуальному розвитку, стає ефективним засобом формування здібностей вихованців. Тому так активно застосовуються найсучасніші й найбільш оптимальні методи, прийоми і форми роботи на уроках. „Слід шукати нові форми тренування мозку, викладу і передачі знань" - сказав академік А. Несмєянов. Джерелом таких нових форм в нашій практиці є інтерактивні методи такі, як „мікрофон", незакінчені речення, робота в парах, робота в малих групах, метод "прес", дискусія, рольові ігри, "мозковий штурм", "карусель", "акваріум", "ажурна пилка", аналіз ситуації, розв'язання проблем, "займи позицію" тощо. Обов'язковим є те, щоб на заняттях були питання проблемності, пошуку, учнівського дослідження, вправи на розвиток творчої уяви, образного мислення, спостережливості, словникова робота, мовні ігри тощо.

Важливе місце в системі розвитку здібностей займає самостійна робота учнів, тому що ефективність роботи школяра визначається його розумовою активністю.

Слушно писав з цього приводу В.О. Сухомлинський, наголошуючи, що учень повинен не просто слухати і думати, а щось робити. Мислення має відображатись у діяльності, лише тоді на уроці будуть думати всі, не буде неуважних. Тому до уроку нової теми можна запропонувати учням самостійно опрацювати окремі питання, 2-3 учням дати конкретні завдання за новою темою. Для допомоги у вивченні питання пропонується план, за яким необхідно підготуватися до відповіді, список літератури, призначаються консультанти; усі інші учні шукають цікаві запитання до теми, яка буде вивчатися.

Таким чином, під час підготовки до уроку і на самому уроці створюється атмосфера здорової конкуренції, яка сприяє зростанню інтересу до предмета і бажанню оволодіти знаннями, розширенню знань з даної теми.

Учень як творча особистість розкривається під час написання рефератів, творчих робіт. Саме творчі роботи є наслідком довгої і серйозної інтелектуальної праці. Під час підготовки до написання творів учень опрацьовує багато літературних джерел, отримує нові знання, аналізує їх. Все це дає змогу дитині проявити себе, розкрити здібності. На уроках української мови учні отримують завдання написати твір-мініатюру (враховуючи культурологічну тему), скласти діалог, використовуючи ті синтаксичні конструкції, морфологічні одиниці, які було вивчено. Таким чином перевіряється не тільки засвоєння матеріалу, але й уміння використовувати вивчене у мовленні, мотивується необхідність вчитися й творити, використовувати знання мови на практиці. Творчі завдання можуть містити додаткове лінгвістичне навантаження: використання вивчених синтаксичних конструкцій, певних видо-часових форм дієслова та інше. Крім того, учні мають чи то визначити рід, число, відмінок прикметників, чи то визначити вид, дієвідміну вжитих ними дієслів. Зазвичай учні добре виконують такі види робіт.

Дуже важливо, щоб усі творчі роботи вчитель ретельно й доброзичливо проаналізував і в кожній знайшов те позитивне, що заслуговує на похвалу. Тільки в такому разі в дітей не зникне бажання вдосконалювати свої творчі вміння.

Добре, якщо уроки мови розпочинаються з розминки, головна функція якої – створення сприятливого клімату для творчого розвитку особистості на уроці. З цією метою можна використовувати технології колективного, групового навчання: незакінчені речення, гру "Вірю – не вірю". Під час групової роботи найбільш підготовлені учні, виконуючи роль консультантів, вчаться критично оцінювати навколишню дійсність, доходити суті явища, вчаться робити рецензії на відповіді своїх товаришів. Завдяки навичкам об'єктивно оцінювати дії однокласників, учні стають помічниками учителя під час проведення уроків, у роботі зі слабшими учнями.

Допомагає підтримувати інтерес до навчання в учнів з різними здібностями, нахилами та потребами застосування рівневої диференціації, тому що учень має право і можливість обрати об'єм та глибину засвоєння навчального матеріалу, оптимізувати своє навантаження. Досвід показує, що за цих умов навчання для кожного учня стає посильним і цілеспрямованим. Функція такого навчання полягає, насамперед, у створенні необхідних умов для розвитку особистості. На перший план виходить завдання: допомогти кожному учневі вдосконалювати індивідуальні здібності, дати можливість здібним дітям максимально розвинути свої позитивні нахили і задовольнити свої пізнавальні інтереси. У здійснені рівневої диференціації закладено великий виховний резерв, оскільки, ставлячи перед учнем посильні вимоги, вчитель створює йому ситуацію успіху, умови для підвищення почуття відповідальності, розвитку самостійності.

Розвивати творчі здібності на уроках мови і літератури допомагає використання творчих п'ятихвилинок. Вони дають можливість переключити увагу учнів на інший вид роботи, а також удосконалювати їхні творчі вміння й навички. Люблять такі п'ятихвилинки не тільки старшокласники, а й учні середньої ланки. Вчителеві необхідно намагатися урізноманітнювати завдання творчих п'ятихвилинок залежно від теми уроку.

Здібні діти не люблять одноманітності, тому на уроках української мови та літератури варто використовувати елементи технології особистісно-орієнтованого навчання, які вчать учнів:

-        самостійно визначати мету;

-        складати план подальшої діяльності на уроці;

-        послідовно викладати думки;

-        не боятися їх висловлювати;

-        доводити свою думку;

-        з повагою ставитися до думки інших.

Перед сучасною освітою стоїть безліч завдань, які передбачають не просто забезпечення учнів якісними знаннями, а й формування компетентної особистості, здатної до адекватної оцінки оточуючих подій, спроможної творчо вирішувати поставлені перед нею завдання, а головне – не стати знівельованою особистістю у вирі асоціативних проявів суспільства. Безперечно, життя додає нових штрихів до сьогоднішніх ідеалів: ми знаходимося в постійному політичному круговерті, потрапляємо під вплив і релігії, і нових культурних утворень... Як в такому безмежному світі залишитися особистістю з чіткими моральними переконаннями, гідним патріотом, мати незаангажоване бачення подій, які оточують? Мабуть, найвпливовішим культурним осередком є школа, яка залишається державою в державі, виконує свою місію і надає ґрунт для задоволення освітніх та моральних потреб учня.

Кожна дитина – творча індивідуальність, яка потребує особливого підходу. Література – це перша колиска емоцій і мрій, котра може стати мудрою вихователькою учнів. Можна з впевненістю сказати, що саме в літературі комплексно і систематично можна вирішувати завдання, які є актуальними і нагальними в умовах сьогодення. Створити осередок творчості та пошуку на уроці – ось головна мета, яка стоїть на першому місці. Щоб мати творчого учня – треба навчитися творчо працювати! Поштовх до освоєння учнями нових істин можливий лише на засадах партнерства та нових підходів. Саме тому основною проблемною темою в контексті викладання української літератури є використання технологій критичного мислення як засобу створення творчого мікроклімату на уроці літератури. Література, впливаючи на формування і розвиток особистості, розкриває бачення світу і допомагає зрозуміти свою позицію відносно почутого чи побаченого. Навчити дітей мислити критично – означає правильно поставити запитання, спрямувати їх увагу в правильне русло, вчити самостійно робити висновки та знаходити рішення. Виникає необхідність у вихованні в учнів внутрішньої потреби передавати власне бачення світу, мати особисту позицію. Сучасні школярі з цікавістю виконують ті види навчальної діяльності, які дають їм матеріал для роздумів, можливість виявляти ініціативу та самостійність, потребують розумового напруження, винахідливості та творчості. Протягом уроків літератури розкриваються здібності  дітей, розвиваються найменші прояви їхнього таланту. У межах уроку є багато можливостей не просто надати учням можливість освоїти нові горизонти предмету, а й вступити з отриманою інформацією в безпосередній контакт, вільно демонструвати свої ідеї та оперувати отриманими знаннями в подальшому житті. Бути переконливими та впевненими в дискусії на будь-яку тему, мати власну оцінку будь-якої події, підкріплену реальними аргументами, формувати не лише читацьку активність, а й світоглядне переконання. Література, встановлюючи контакт учнів з минулими епохами та сучасним світом, забезпечує умови для успішної соціалізації. Досвід літературних героїв формує особистісну позицію дітей, дозволяє робити оцінку вчинкам. Засобами критичного мислення формується здатність і готовність людини аналізувати отриману інформацію, перевіряти і переосмислювати її, самостійно встановлювати істину, приймати рішення і аргументовано захищати свою позицію. Вкрай необхідним стає уміння мислити гнучко, динамічно, адаптувати своє мислення до мислення інших людей, бути толерантним. Метою сучасного уроку стає вже не нагромадження знань, а пошукова діяльність, спрямована на формування умінь та навичок щодо орієнтації в інформаційному просторі. Нового звучання набуває не стільки констатація проблеми, скільки доцільність та шляхи її розв'язання. А відтак нового акценту заслуговує співпраця на уроці вчителя і учня, що будують свою навчально-пізнавальну роботу навколо художнього твору, інформації про нього, його творця. Саме тому найголовніше завдання для вчителя на уроках літератури – вирішення проблеми, як допомогти дитині осягнути перш за все саму себе, відчути радість від свого розуму, емоцій, своєї неповторності, а відтак відповідні відчуття, що дають спілкування зі словесними шедеврами. Вдається реалізувати такі завдання лише на уроках співтворчості, побудованих на абсолютно паритетних умовах, де вчитель і учень як рівний з рівним намагаються осягнути в спільній праці вершини прекрасного, де головне місце в роботі надається учневі, що знаходиться під враженням від спілкування з текстом. Коли ми мислимо критично, те, що ми думаємо та як ми думаємо, завжди перебуває у фокусі нашої уваги, і коли ми помічаємо помилку чи бачимо інший і, можливо, кращий спосіб осмислення якогось завдання чи проблеми, ми зацікавлено його вивчаємо. Учні, які мислять критично, зазвичай навчаються з інтересом. На кожному уроці учитель повинен бачити перш за все дитину з її потребами та інтересами, вміннями та талантами, дослідженнями та оригінальністю. При умові поетапного прогнозування вивченої теми в контексті української літератури ми можемо говорити про вдалий результат.

На уроках велику увагу слід приділяти  розвитку комунікативних навичок, які розкриваються через усні твори-роздуми, дебати, виступи-промови на захист природи, захист улюбленого героя, виступи від імені героя, рольові ігри, в яких доводиться виступати в ролі письменника, героїв, як позитивних, так і негативних. Прийоми, які забезпечують зосередження уваги на ключових моментах у тексті чи в творчості, акцентують увагу школярів. Це може бути читання в парах, твір-п'ятихвилинка (письмова рефлексія), спрямоване читання , переконуючий лист ("Лист на підтримку персонажа"), «Сократівське опитування» (при визначенні проблематики  твору). Неможливо в контексті літератури не заглибитись у світ морально-етичних норм, співчуття і доброзичливої аури. Особливо важливо проводити постійну паралель із сьогоденням, бо далекі проблеми героїв не стануть зрозумілими без особистих вражень. Перевтілення є складовою частиною уроків літератури: це інсценізації авторські або імпровізовані , дебати з героями , адвокатський захист героя тощо.

Дуже важливо створити максимально сприятливі умови для виконання домашніх завдань, особливо якщо вони потребують творчого підходу. Це можуть бути такі види робіт: скласти карту подій, які відбуваються в творі, написати есе , провести дослідження, виступити з промовою на захист якогось героя та інше. Метод «Припущення на основі запропонованих слів»: вчитель демонструє ілюстрації, з яких учні формулюють власну історію. Проблемний виклад знань стимулює пізнавальну активність учнів, тому що він поєднаний зі здогадкою, дивом, нерозумінням. Це штовхає учнів до роздумів і пошуку рішень, будить і формує інтерес до навчання, розвиває ініціативу учнів у пізнавальній діяльності, формує вміння бачити проблему і знаходити шляхи її реалізації, залучає до методів наукового пізнання. Складність проблемної ситуації має бути такою, щоб учні за певним напрямком, спираючись на допомогу вчителя, змогли вирішити її самостійно. Творчий підхід вчителя до викладання української літератури допомагає розвивати природні якості учнів, формує їх власні погляди на життя, сприяє повноцінному осмисленню художніх творів.

Ще одним завданням, яке розвиває здібності учнів, є повідомлення про літературного героя від імені дійової особи. Ці невеличкі розповіді учать школярів не тільки переказувати певний епізод твору, а й відчути себе цим персонажем, перевтілитися, розповісти про нього, використовуючи мову героя. Таким чином, подібні завдання розвивають творчу уяву і відчуття мови на уроках української літератури.

Творчі здібності учнів розвивають і такі завдання, як  підготовка інтерв'ю з письменником або персонажем твору, "Проба пера", тобто написання невеличких прозових або ліричних творів за зразком, складання сенкану для характеристики найголовніших якостей персонажа. Всі ці завдання можна і необхідно вводити на уроках починаючи з 5 класу. Спочатку їх отримують окремі учні, найбільш підготовлені, а поступово їх можна запропонувати і всьому класу. Таким чином, розвиваючи образне мислення учнів за допомогою слова, тексту, ми готуємо їх до більш складного аналізу літературного твору, уміння розуміти позицію самого автора, пов'язувати епоху,  письменника і його творчість.

Будь-який урок необхідно планувати таким чином, щоб діти проявили себе в своїх висловах, думках, пояснили не тільки мету автора, а й висловили своє ставлення до проблеми, поставленої письменником, уявили себе на місці героя, пояснили і довели свою точку зору стосовно визначеної проблеми. Для цього я розподіляю всіх учнів на групи, серед яких є і філософи, і психологи, і літературознавці, і критики, і літературні персонажі ,і, якщо це необхідно, сам автор. Досить дієва на уроках експертна група для підбиття підсумків певних етапів уроку, яка складається із здібних, заздалегідь підготовлених дітей.

Розвиткові творчих здібностей учнів сприяють також письмові роботи на уроках літератури: твори-описи, роздуми, мініатюри за вивченими творами письменників, перекази.

Основою літератури є саме слово, а метою - формування читацької культури, творчих здібностей, критичного мислення, навичок самостійного аналізу та аргументованого оцінювання прочитаного. Тому, щоб уроки літератури були ефективними, варто використовувати такі методичні підходи, які передбачають позицію учня як активного співтворця уроку.

Загалом розвиток творчих, інтелектуальних здібностей учнів, їхнього мислення, уяви, формування моральних якостей за допомогою слова є важливим складником вивчення учнями не тільки рідної мови, а й літератури, який сприяє і розвиткові літературних здібностей.

Кожна особистість має потенціал здібностей, а завдання сучасного вчителя розвивати ці здібності та управляти процесом їх розвитку. Тому вчителям варто використовувати  „чотири необхідно":

-        виражати подив і захоплення всім, що роблять і говорять діти під час виконання творчих завдань;

-        вживати такі слова, як "молодець", "прекрасно", "добре", "відмінно", "блискуче";

-        не дозволяти собі критикувати особистість учня у присутності інших;

-        оцінюючи результати діяльності учнів, знаходити позитивне, саме на позитивне звертати увагу.

Прийоми, які може використовувати учитель для стимулювання творчої активності:

1.      «Найважчий перший крок». Прийом полягає в тому, що учням дозволяється розв'язати з усього переліку завдань декілька найважчих (три-чотири). Якщо вправа виконана правильно, то виставляється найвища оцінка та дозволяється час, що залишився, присвятити задоволенню своїх потреб.

2.      Обдаровані учні здатні засвоїти зміст програми за короткий термін. З огляду на це, їм дозволяється скорочення часу на вивчення певних тем курсу. Учитель визначає термін, спираючись на їх можливості у здійсненні тих операцій, які необхідно навчитись виконувати для успішного засвоєння курсу. Час, що звільняється, може бути витрачений на поглиблене вивчення предмета або перенесений на вивчення тієї дисципліни, яка важко дається учням.

3.      «Навчальні контракти». Це більш досконалим прийомом організації ущільненого вивчення предмета є навчальні контракти, технологією яких передбачається підписання угоди між учнем і вчителем про зобов'язання, які бере на себе учень, у зв'язку з індивідуальним підходом до опанування матеріалу, і вчитель. Останній може передбачити в контракті форми звітності учня за виконану роботу; графік звітування та консультацій, обсяг робіт на той рівень, якого зобов'язується досягти учень. Зауважимо, що перед переходом на контрактну форму навчання вчитель повинен поклопота¬тися, щоб підготувати учня працювати самостійно, дати йому необхідну консуль-тацію з приводу вимог, які висуваються перед учнями, що звітуються на тому рівні, який він обрав.

4.       «Таксономія мислення». Одним із видів мислення, який повинні опанувати обдаровані діти, є критичне. Показниками його сформованості є вміння оцінювати об'єкт чи дію. Досягти значних результатів у цьому напрямі допомагає система, розроблена американським ученим Б. Блумом. Згідно з підходом автора, розвиток мислення має відбуватися в навчальній діяльності в певній послідовності: від простих рівнів засвоєння знань до більш складних. Ієрархія рівнів мислення має вигляд: розпізнавання - знання - розуміння - аналіз - синтез - оцінка. Для того щоб учні могли користуватися цією моделлю розумової діяльності, учитель повинен перед переходом на таку систему розтлумачити зміст кожної операції та перелік тих дій, які має виконати учень на кожному із зазначених рівнів.

  5. Тренінг творчих здібностей має на меті навчити учнів виконувати ті дії, з яких може складатися творча діяльність. Засвоєння операцій дозволить учням компетентно підходити до розв'язання творчих задач.

Найефективнішими для активізації пізнавальної діяльності учнів, розвитку мислення й навичок самостійної дослідницької діяльності є засоби, які проектуються й розробляються самими учнями при вивченні навчального матеріалу. Ідеться насамперед про мультимедійні презентації, що виконуються під керівництвом учителя, які підвищують мотивацію учнів до навчання, оскільки школярам надається можливість за допомогою інформаційних технологій представляти результати своєї діяльності.

Таким чином, стосунки «вчитель - учень» виходять на якісно новий рівень. Учні в процесі роботи над мультимедійними презентаціями набувають комунікаційних навичок і вмінь, учаться ставити цілі, досліджувати, порівнювати, робити висновки, узагальнювати, інтегрувати знання з різних галузей для розв’язання проблематики вибраних ними тем.

З метою розвитку творчого мислення школярів учителями застосовується метод проектів. Учень, перш ніж розпочати роботу над проектом, повинен зібрати портфоліо матеріалів, з якими він буде працювати. І тільки після цього приступає до реалізації творчого проекту. Саме у такому підході – секрет успіху. Такий підхід також сприяє формуванню соціальної компетенції, полікультурної, інформаційної. Досвід групової роботи над проектом дозволить  у майбутньому кожному учню самостійно розробляти власні проекти. У ході проектного навчання учні привчаються серйозно і розсудливо ставитися до своєї діяльності, набувають комунікативних навичок, учаться аргументовано доводити власну точку зору, розкривати   власне бачення шляхів розв’язання проблеми.

Методи та способи стимулювання творчої активності:

• створення сприятливої атмосфери спілкування (безоцінкові судження);

• збагачення педагогічного середовища новими враженнями та судженнями;

• забезпечення привабливого творчого характеру діяльності;

• чітке визначення мети й кінцевих результатів роботи, способів її оцінювання;

• спонукання до генерування оригінальних ідей;

• залучення учнів у процес планування мети й поточних завдань уроку;

• повага, довіра, визнання й подяка за досягнуті результати;

• надання права самостійно приймати рішення;

• практична спрямованість навчання;

• моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв’язання проблем тощо.

Творча діяльність, як правило, починається з проблеми чи запитання, здивування чи виявлення суперечності. Усвідомлення суперечностей викликає проблемні ситуації, у результаті яких формується проблема. Тому одним із найчастіше використовуваних підходів до проблемного навчання є створення парадоксальної ситуації, що формується шляхом спеціального провокування, яке викликає суперечності. Така властивість творчого завдання називається латентністю.

Види уроків, які впроваджують учителі в практику, допомагають відійти від стандарту, підштовхнути учня до власного неповторного, індивідуального погляду на світ. Як правило це:

-      урок-інтелектуальна гра;

-      урок вільного спілкування;

-      урок-дослідження;

-      урок-конкурс;

-      урок-захист творчих проектів.

Такі уроки активізують розумову діяльність учнів, стимулюють мислення, уміння думати, порівнювати, аналізувати, виправляючи свої помилки й помилки своїх товаришів. Вони сприяють розвиткові пізнавальних інтересів учнів. Їм цікаво вчитися, вони прагнуть знати якомога більше. Такі уроки дають змогу розвивати зв’язне мовлення учнів. Вони вчаться правильно, логічно, точно і красиво будувати власні висловлювання.

Проблемне викладання включає такі фрагменти діяльності учнів і вчителя:

• організація проблемної ситуації та формування проблем;

• індивідуальне або групове вирішення проблем

учнями;

• перевірка рішень;

• систематизація, закріплення й застосування нових знань у теоретичній і практичній діяльності.

В умовах функціонування такої системи різні види навчальної діяльності реалізуються якнайповніше, що дає учням змогу брати активну участь у навчальному процесі, вироблятивміння, самостійно набувати знання, узагальнювати, порівнювати, робити висновки, застосовувати відоме в нестандартних ситуаціях.

Учителеві української мови і літератури у процесі навчальної і виховної діяльності неважко визначити такі характерні особливості обдарованої дитини:

- багатий словниковий запас, лідерство у спілкуванні із однолітками, володіння  значним обсягом інформації (компетентність);

- різносторонність інтересів (її цікавить практично все – звідси й надзвичайна допитливість);

- високий рівень запам’ятовування (вміння коротко, чітко і ясно викласти відому інформацію),  легкість самого процесу пригадування;

- наполегливість і постійність, рішучість і впертість (такі риси характеру обдарованій особистості вкрай необхідні під час виконання завдань, розв’язання складних проблем);

- упевненість у своїх силах і здібностях, повна незалежність від дорослих;

відчуття власної цінності (здатність до самоаналізу, терпиме ставлення до критичних зауважень, незалежність у висловленні думки);

- творчі здібності (здатність гарно малювати, складати вірші, прозові твори, моделювати, танцювати  тощо).

Це означає, що, працюючи з обдарованими дітьми, педагог повинен уміти ставати в позицію рефлексії до самого себе. Так, одним з основних психологічних принципів роботи з дітьми є принцип «прийняття іншого», згідно з яким учитель повинен спочатку приймати учня як індивідуальність зі своїми особливостями, що вже склалися.

         Крім того, вчителеві важливо володіти даром навіювання, вміти аргументовано переконувати; бути неупередженим, справедливим, емоційно врівноваженим, тактовним, щоб не вплинути негативно на прагнення дитини до творчості, на її етичні вчинки; бути здатним до самоаналізу, самокритики, перегляду своїх позицій, виваженості вчинків; налагоджувати з учнями партнерські стосунки; надавати дітям свободу вибору і прийняття рішень; володіти високим рівнем пізнавальної і внутрішньої мотивації, адекватною самооцінкою тощо. Як відомо, лише особистість може виховати особистість і тільки талант може виростити новий талант.

Компетенція вчителя є важливим фактором у використанні спеціальних методів навчання. Саме вчитель створює атмосферу, яка може надихати учня або руйнувати його впевненість у собі, заохочувати чи пригнічувати інтереси. Щоб створити таку атмосферу, використовуються такі творчі методи:

- стимулювати бажання учнів працювати самостійно;

- заохочувати до роботи над проектами, запропонованими самими учнями;

- переконувати учнів у тому, що вчитель є їхнім однодумцем;

- заохочувати до максимальної захопленості у спільній діяльності;

- виключати будь-який тиск на дітей, створювати розкуту атмосферу;

- надавати дитині свободу вибору галузі застосування своїх здібностей.

Плануючи роботу з обдарованими дітьми, необхідно досягати належної змістової наповненості занять, зорієнтованості на новизну інформації та різноманітні види пошукової аналітичної, розвиваючої, творчої діяльності, поєднуючи  групові та індивідуальні заняття на уроках і в позаурочний час,. Підбирати зміст уроку потрібно так, щоб навчальна інформація доповнювалась науковими відомостями, забезпечуючи  високий темп освоєння інформації учнями.

Серед методів навчання обдарованих учнів, які застосовують учителі на уроках української мови та літератури,  превалюють  самостійна робота, пошуковий і дослідницький підходи до засвоєних знань, умінь і навичок. Контроль за їх навчанням, який здійснює учитель,  стимулює поглиблене вивчення, систематизацію, класифікацію навчального матеріалу, перенесення знань у нові ситуації, розвиток творчих елементів у їх навчанні. Домашні завдання  мають творчий, диференційований характер.

Важливий спектр діяльності вчителя – це індивідуальна позакласна робота, що  передбачає виконання різноманітних завдань, участь в очних і заочних олімпіадах, конкурсах на кращу науково-дослідницьку роботу. Така форма роботи забезпечує педагогічний супровід  розвитку інтересів і нахилів учнів, допомагає їм в обранні профілю навчання.

Прискорене навчання враховує здатність обдарованих дітей швидко засвоювати навчальний матеріал. Прискорене навчання може відбуватися завдяки більш ранньому початку навчання дитини у школі, «перестрибуванню» через класи, переходу до старшої вікової групи, але тільки з деяких предметів, більш ранньому вивченню курсу, який пізніше вивчатиметься всім класом, тимчасовому переведенню обдарованих учнів у спеціальну групу. Але такий темп навчання нерідко породжує нові проблеми, оскільки інтелектуальна перевага дитини не завжди супроводжується психологічною зрілістю. Часто виявляються прогалини у знаннях дитини, які стають помітними на пізніших стадіях навчання.

Збагачене навчання використовують у роботі з класами, в яких навчаються діти з різними здібностями. Збагачена якісно програма має бути гнучкою, передбачати розвиток продуктивного мислення, індивідуальний підхід при її використанні, створювати умови, за яких учень міг би навчатися з притаманною йому швидкістю, самостійно вибирати навчальний матеріал, методи навчання.

Одним із напрямків роботи з обдарованими учнями є підготовка їх до предметних олімпіад. Заслуговує на увагу систематичність та наступність та перспективність  цієї роботи. Однією з передумов готовності вчителя до цієї діяльності є те, що вона постійно займається самоосвітою, забезпечуючи відповідний фахово-інформаційний рівень. 

Формування ключових компетенцій відбувається на кожному уроці. Для забезпечення широкого спектру умінь, навичок, практичного застосування набутих знань, учитель добирає систему уроків: уроки-лекції, уроки-захист проектів, уроки закріплення знань. За формою та ступенем самостійності організації діяльності учнів перевага віддається інтерактивним урокам. Застосовують проблемне навчання, проектне навчання, ігрові ситуації, «мозковий штурм» тощо.   

     Однією з технологій, що допомагає учню не тільки засвоїти певний обсяг знань, а й сприяє розвитку його особистісних якостей є технологія формування та розвитку критичного мислення, яка є процесом, коли ставиться проблема, продовжується пошук і осмислення інформації і приймається рішення щодо розв’язання поставленої проблеми.

Треба пам’ятати, що критично мислити учень може у будь-якому віці, але навчитися мислити критично не можна протягом одного уроку. Для цього необхідне систематичне застосування прийомів і методів, які б навчили учнів мислити критично та вдосконалювали і розвивали ці вміння.          

Отже, будь-яка творчість базується на знанні предмету. Тому завдання вчителя на уроці у тому, щоб у евристичній бесіді пояснити усі проблемні моменти, які можуть виникнути під час творчої діяльності учнів. Не менш важливою є й теоретична підготовка учнів. Розвитку творчих здібностей учнів також сприяють виставки творчих робіт, турніри знавців, інтелектуально-розважальні ігри, науково-практичні конференції, комп’ютерні презентації творчих робіт.

Обдаровані діти – майбутній цвіт нації, інтелектуальна еліта,  гордість і честь України, її світовий авторитет, а тому перед кожним педагогічним колективом стоїть завдання, спрямоване на забезпечення формування інтелектуального потенціалу нації шляхом  створення оптимальних умов для всебічно обдарованої молоді.

  

ЗРАЗКИ УЧНІВСЬКИХ ТВОРІВ

Моя рідна мова

        Усе починається зі слова… І перша  колискова, і перша молитва… Кожен народ шанує свою рідну мову, адже для нього немає нічого ріднішого і чарівнішого. «Мова – це ще й музика, мелодика, барви буття…», - казав О. Гончар.

        Я гордо ношу звання українки! І я щиро пишаюся цим. Я пишаюся своєю країною, своїм життям, своєю чистою і легкоплинною мовою! Яка ж безмежна краса в рідному слові!

      Наша мова пройшла нелегкий шлях. ЇЇ цуралися, нею нехтували, її зневажали. Але вона назавжди залишиться рідною мелодією серця, з якої починалася  перша казка  в житті… Для мене не існує мови, яка б  звучала, ніби спів соловейка і ллялася легко, ніби струмочок джерельної  води, понад українську!  У ній відлунює і пташиний спів, і тихий дощ, і дзвінке джерело, і  мамина пісня, і навіть сама Україна промовляє до нас через нашу мову…

Шанування України починається з шанування її мови. Найбільший патріот українського слова - Т.Шевченко. Його душа назавжди  поєдналася з духом українського народу і його мовою. Його ім’я пройшло крізь віки до наших днів, як уособлення патріотизму і любові до Батьківщини.

Мова – це душа народу. Ми маємо поважати її, адже це наш одвічний зв'язок з предками, традиціями, Україною. Коли я чую, як небесно звучить моя рідна українська мова, у душі ніби бринять струни і водночас співають пташки.

      Любіть Україну! Шануйте її мову, таку рідну і милозвучну! І пишайтеся тим, що ви нащадки могутнього і величного  народу, ви – українці!

Щербакова Єлизавета, учениця 8-Б класу

 

 

Письмовий твір-опис

місцевості в художньому стилі

Село Озерне

Село Озерне розташоване недалеко від нашого міста. Воно зовсім невеличке – всього близько одна сотня дворів і ще одна – малоповерхових будинків. Колись, розказують, це була невеличка місцина, яку з усіх боків обступав ліс. Взагалі, це село нічим не відрізняється від інших сіл нашого краю, але для мене воно особливо мальовниче і затишне…

Наша хатинка стоїть на околиці села при дорозі. Згадую, як вийду, бувало, на ганок, сяду на одну зі сходинок, що ведуть у садок, і почну слухати, як співають солов’ї, як перешіптуються листок з листком на деревах.

А як же гарно в нашому садку! Ось іду якось по стежці, і мені здається, що потрапляю в дивовижний світ чудес, де все таке мелодійне, грайливе, співуче, де цвірінькають пташки, де квіти повертають свої голівки до сонечка, ніжне проміння якого виграє на їхніх пелюстках. А на світанку іще гарніше: роса на зелененькій молоденькій травичці виблискує на сонці, переливаючись усіма барвами веселки. А який же гарний краєвид вимальовується, коли сонце заходить за обрій! Небо зафарбовується у рожевий і ніжно-фіолетовий кольори, а сонце набуває сліпучо-червоного забарвлення.

У селі Озерне усі двори і хатинки прибрані і сяють своєю чистотою. Мальовничості селу також надає рослинність, на яку воно особливо багате. І для мене село Озерне — найрідніша місцина, де можна поніжитись під яскравим сонячним промінням, послухати перешіптування дерев і спів птахів та насолодитись запахом польових квітів…

Лендрик Ірина, учениця 8-Б класу

 

Лист до Кобзаря

          Дорогий Кобзарю! Через віки, через щастя й нещастя, через коловороти долі й круговерті історії я хочу надіслати тобі листа. Ні, це не лист у вічність. Це лист до тебе. Я б хотіла з тобою поговорити наодинці. Як тобі там, за хмарами, що ти бачиш звідти, чи пишеш вірші, чи малюєш? Ні, я б не скаржилася тобі на життя, я б хотіла спитати поради… Ти, мабуть, розсердився б на мене і сказав, що всі відповіді на мої запитання, усі поради можна знайти у твоїх віршах. Так, ти правий. Мабуть, ми сьогодні надто рідко звертаємося до твого слова, яке колись так надихало людей, не давало «спати ходячому, серцем завмирати…» Чи ми дійсно позасинали серцями і не бачимо, що робиться навколо нас? Адже нема тієї України, про яку ти мріяв. «Кругом неправда і неволя, народ замучений мовчить…» Ми мовчимо і не боремося, ми даємо себе принижувати тим, хто при владі і хто має гроші. Ми мовчки опускаємо очі, коли зневажають нашу гідність. Ми киваємо головами, коли засмічують нашу мову, мовляв, що поробиш. Ми знову дали собі накинути ярмо на шию. Соромно! Соромно, коли нас називають хохлами, а ми з цим погоджуємося. Ми – українці! Саме цьому ти нас учив. Учив любити рідну землю, як матір. Поважати старших, дослухатися до їхніх мудрих порад, а власні інтереси ставити нижче державних.

          Я дуже люблю свою рідну землю, свою Батьківщину і хочу, щоб усі українці були щасливими. Але ж до цього треба докладати зусиль, не бути байдужими до неправди, несправедливості, жорстокості, вірити, що доля Батьківщини залежить від кожного з нас.

          Тарасе, зараз зима, і Чернечу гору, мабуть, засипало снігом. Але весною, обіцяю, я прийду до тебе з букетиком перших квітів і присягнуся щиро виконувати твої заповіти й вірити в світле майбутнє нашої України.

Гоголь Катерина, учениця 9-Б класу

 

Портрет на стіні

Пам’ятаю той день, коли нікуди не хотілося йти. Погода не подарувала ані сонця, ані тепла, натомість нагнала важких хмар та дощу. Я сиділа в кріслі у затишній вітальні, повільно п’ючи теплий чай. А поруч на дивані, зручно вмостившись, вишивала моя бабуся. І щось чарівне було в монотонних рухах її вправних рук. Легко пірнала голка по канві, тягнучи за собою чорно-червоні пасма. Це був ніби цілий ритуал.  Спритні бабусині руки творили якесь диво, а на її обличчі сяяла посмішка чи то від любові до своєї роботи, чи то від якихось щасливих думок. Здавалося, ніби сам процес вишивання поглинув її повністю, запалив її душу, як зірку, а очі блищали дивним блиском. Поступово на світлому тлі полотна почала вимальовуватися картина. Бабуся уважно й прискіпливо розглядала свою вишиванку, адже творила кольоровими нитками свій найулюбленіший образ.

          Через кілька днів бабусина картина красувалася на стіні моєї кімнати. У калиновому вінку суворо й водночас лагідно на мене дивився Кобзар. І я знала: це не лише портрет в обрамленні червоних кетягів, це любов моєї бабусі – до мене, до Кобзаря, до його вічних віршів. Це найкращий і найщиріший подарунок для мене…

Горохова Маргарита, учениця 7-Б класу

 

«Осінь плаче за бабиним літом»                  Кондесюк Назарій, учень 7-Б класу

 

Космічний гість

        Мене завжди вабило небо: безмежний простір, зорі, Сонце, а що далі, там, в глибині? Тільки  уві сні міг я побачити примарні образи, які кружляли у млявій круговерті моєї уяви.

          Якось одного разу я не міг заснути, дививсь за вікно на зоряний небовид, місяць світив яскраво, а думки про Космос невпинно, одна за одною, колихали мій розслаблений мозок.

          Від стуку у вікно я підскочив. Вдивляюся, а за вікном - силует. Не вірю своїм очам: там я побачив невеличку істоту сірого кольору, з невеликою головою, але з великими, добрими й щирими очима. Маленький ротик посміхався до мене, мені було зовсім не страшно. Я рішуче відкрив вікно і впустив гостя в кімнату. Він тихесенько увійшов в кімнату на своїх маленьких ніжках і охоче став озиратися навколо. Він назвав декілька речей у моїй кімнаті, і я дуже здивувася, що він заговорив на моїй мові. Я так зрадів, що маю можливість розпитати його про Космос:

-        З якої ти планети? Як ти сюди потрапив? Як тебе звати? Що ти тут шукаєш? – Засипав його я запитаннями.

-         Мене звати Планетарик. Я прилетів з планети 51. Я прибув на своєму космічному кораблі. Справа в тому, що я дуже люблю мандрувати по різних планетах і знайомитися з різними істотами.

-        Планетарику, так ми звичайні люди. Нас на нашій планеті дуже багато, а планета наша називається Земля.

-        Я облетів багато планет, але вперше зустрів істоту, яка розмовляє на моїй мові.- Каже мені Планетарик.

-        Планетарику, це ти розмовляєш моєю мовою. Я завжди вважав, що на інших планетах не існує життя, і тим більше ніхто, зокрема нас людей, не вміє розмовляти!

-        Помандрували зі мною, я покажу тобі багато цікавого, - запропонував мені гість.

Я не зрозумів, як я опинився разом з Планетариком на його космічному кораблі. Ми вирушили у безмежний космічний простір. Моєму захопленню не було меж. Він показав мені безліч планет, вони здивували мене своїми формами і розмірами. Більше всіх мені сподобалась планета Сатурн. Я зрозумів, що всі зорі, які ми бачимо кожну ніч це маленькі планети у бездонному просторі неба. Планетарик розповів мені багатоісторій. Мені було весело і цікаво. Він познайомив мене зі своїми «родичами».

Вони дуже привітно мене зустріли. В мене склалося враження, що вони живуть так саме як і наш народ.

 Я досі не розумію, чи то був сон, чи так було насправді, але я ніколи не забуду свого гостя і нашу подорож. З тих пір світ Космосу вабить мене все більше…

                                                             Поліщук Олександр, 6-Б клас